КДБ у басейні




 

КДБ у басейні та інші вистави

Олег Мельничук мріє поставити в Ужгороді "Ричарда ІІІ" та "Амадеуса"

Ми зустрічаємося як завжди - у затишній берегівській кав’ярні, опівдні. Саме час для того, аби десь годину попліткувати на навкололітератрні теми. Хоча завжди починаємо з’їжджати на нашу остогидлу політику, на виховання дітей, на ремонт дахів та інші цілком земні речі. Бо ми ж звичайні люди...

Театральний режисер Олег Мельничук щойно повернувся з рідних Чернівців додому - на Закарпаття, до своєї родини. Він трохи розчарований, трохи засмучений, бачу, що дуже втомлений - ударними темпами готував до відкриття ІІ-го міжнародного фестивалю "Меридіан Черновіц" виставу за книгою письменника Ігоря Померанцева "КДБ та інші вірші". Прем’єра відбулася у недобудованому басейні - Олег любить робити свої вистави там, де окрім гри акторів можна додати до вражень потрібну навколишню атмосферу.

- Брався за цю нову роботу з острахом, - каже він. - Адже самої п’єси, навіть діалогів у книзі немає. Це вірші 1970-х та сучасні спогади про той час. Вірші - як уламки доль різних людей. Яку головну ідею донести до глядача спитав у самого автора. Відповідь Померанцева була короткою – «про конформізм». Так, тема стара як цей світ, і сьогодні актуальна як ніколи. Однак викликає більше запитань, ніж відповідей...  

"Меридіан Черновіц" став цього року найбільшою поетичною "тусовкою" в Україні. Організаторам вдалось залучити поетів з усього світу - з Австрії, Швейцарії, Німеччини, Франції, Польщі, Ізраїлю, Румунії. Звісно не могли обійтися і без наших "зірок" - таких як Юрій Андрухович та Сергій Жадан, музиканта Олега Скрипки. Закарпаття представляв наш «шибайголова» -  Андрій Любка. Однак сам фестиваль вже заздалегідь звинуватили у нонконформізмі - адже головним спонсором, який виділив на організацію 750 тисяч гривень, став український олігарх Дмитро Фірташ. Андруховича цим питанням буквально дістали журналісти - але той спокійно відповідав, що в цьому нічого страшного немає. Тобто, нехай краще олігархи спонсорують сучасну культуру, ніж купують собі новий "бентлі". Хоча одне іншому не заважає...

Утім учасники кажуть, що політики на фестивалі не було взагалі. Був триденний розкутий поетичний пленер. Завершився він, як і минулого року, виставою. Тоді це був перформанс за творами поета Пауля Целана, цього разу - за мотивами поета-дисидента Ігоря Померанцева. Той у 1979 році змушений був втікати від переслідування КДБ з Києва у Лондон.   

- Чесно кажучи я не був на жодному заході, - каже Олег Мельничук. - Весь час присвятив підготовці до вистави. Це мене насправді набагато більше турбувало. Звісно дуже хотіли, аби публіка нас зрозуміла. До речі, коли ще відбувалися лише перші репетиції, я почав вивчати історію дисидентського руху в Україні 1960-70-х років. Відкрив для себе особисто багато нового. Зрозумів, що в нас про багатьох людей просто забули. Особливо вразило мене, коли читав про прем’єру фільму Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" у 1965 році. Все відбувалося саме 4 вересня - у день нашої прем’єри. Тоді у залі був Василь Стус, він взяв слово ще перед показом фільму - і вголос звинуватив систему у репресіях, порівнюючи її з 1937 роком, розповів про закриті судові процеси, про тих, кого звинувачували у найстрашнішому "смертному гріху" - в українському націоналізмі...

Утім все це у виставу не вийшло. "Вона стала б тоді просто документальною хронікою подій, - каже режисер. - Наше завдання було передати дух часу, совдепії. Тому довго шукали потрібне місце. Спочатку думали про військову казарму, потім була пропозиція про спортзал товариства "Динамо" і нарешті знайшли недобудований басейн практично у центрі міста. Сюди і запросили глядачів - вони розташувалися у самій чаші. Виставу вирішили зробити німою - актори не промовляють жодного слова, і тексти йдуть лише за кадром моїм голосом..."

Спектакль публіка сприйняла по-різному. Дехто проводив паралелі з сьогоденням, хоча режисер цього абсолютно не бажав. "Питання свободи людини - ось головна тема вистави, - каже він. - А коли людина потрапляє під прес, то при будь-якій системі це однаково - страшно. Це і стало основною фабулою. Аби якось «розмити» кордони, не говорячи суто про українських дисидентів, я включив у виставу декілька уривків з творів Оруела».

Восени у Олега Мельничука та його друзів - досить щільний графік. В кінці вересня братимуть  участь у фестивалі "Театр починається..." у столиці, потім чекають у Коломиї, де відбуватиметься наступний фест – творів-першопрочитань. Далі ставитиме виставу по мотивам гомерівської "Одисеї". І нарешті (сподіваємося) приїде нарешті до Ужгорода, де хоче залучити акторів обласного театру до постановки нової вистави. "Ще не вирішено остаточно, але це буде або шекспірівський "Ричард ІІІ", про яку давно мрію, або "Амадеус" Пітера Шеффера, екранізований Мілошем Форманом - звісно, про Моцарта і Солєрі".

Творчі люди не мають відпочинку. І все частіше звертаються до класики. Тут тобі ніяких образ з боку сучасних авторів - і вільний політ фантазії. Олег Мельничук зокрема поділився, що мріє поставити ще власну інтерпретацію "Мертвих душ" за Миколою Гоголем, а також яскравий і колоритний перформанс за гуцульськими легендами - "щоб мурахи по шкірі бігали" - за участі української фолк-групи "Божичі" та артистів на величезних ходулях.

Олександр Ворошилов,

фото з офіційного сайту фестивалю "Меридіан Черновіц"          

 



Создан 26 сен 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником